̶I̶N̶D̶E̶X̶
2021
Мультимедійна інсталяція
У 2019 році Відкрита Група, готуючись до Венеційської бієнале, зробила дуже відважний, але й утопічний крок – спробувала скласти список всіх «нині живучих українських художниць/художників». Стати частиною цього списку можна було всім тим охочим без відбору, хто вважав себе частиною сучасної української художньої спільноти. Згідно з прес-релізом і отриманим електронним листам, тим, хто заповнив анкету, стало відомо, що: «офіційно ви є художником / художницею 58-ої Венеційської бієнале» та «протягом тривання проєкту, жорсткий диск з даними всіх учасників проєкту буде подарований не існуючому державному музею сучасного мистецтва України, і фактично започаткує його колекцію». Відповідно, цим актом, 1143 людини з одного боку десакралізували сам статус учасника Венеційської бієнале, а з іншого фактично легітимізували свою роль у внутрішньоукраїнському мистецькому полі.
Саме цей відкритий список Сергій Петлюк бере за основу у своїй новій роботі, ставлячи запитання: ким є український(а) художник(ця) в локальному та глобальному дискурсах, якою є його/її видимість, яким є арт ринок (якщо він є) в Україні і яка роль локальних арт інституцій в цих процесах.
Рухома текстова стрічка із вищезгаданим списком українських художниць/художників оперізує та захоплює простір галереї. Після кожного прізвища висвітлюються цифри, що нагадують індекси брокерських бірж, та на відміну від останніх, ці цифри не несуть жодного змісту – це всього лиш імітація, довільний набір цифр, що рамдомно висвітлює програма.
![](/media/11548/img_2505.jpg)
![](/media/11549/img_2508.jpg)
![](/media/11550/img_2534.jpg)
![](/media/11551/img_2522.jpg)
![](/media/11552/img_2813.jpg)
![](/media/11553/img_2800.jpg)
![](/media/11554/img_3041.jpg)
![](/media/11555/img_3090.jpg)
![](/media/11556/img_3138.jpg)